Суїцидальна поведінка не є виключно медичною чи психологічною проблемою. Причини такого складного феномену як суїцид містять у собі соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні і медичні фактори ризику.

Профілактика суїцидальних дій є комплексним завданням, виконання якого можливе за ефективної взаємодії різних прошарків суспільства, має бути забезпечено комплексним підходом та виробленням конкретної превентивної стратегії.

Суїцидальна поведінка це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Фактор навмисності та передбачення смерті від подібних форм поведінки, що відносяться до нещасних випадків.

Розрізняють декілька видів самогубств:

1. Неусвідомлюване самогубство.

2. Самогубство як ризикована гра і ризикована легковажність.

3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогубство:

а) маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями

або мареннями;

б) самогубство меланхоліків у стані глибокого смутку, скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;

в) самогубство охоплених нав'язливими ідеями;

г) автоматичне чи імпульсивне самогубство.

4. Самогубство психічно нормальної людини з такими видами суїцидальної поведінки:

а) демонстративно-шантажувальна форма суїцидальної поведінки:

• завершені і незавершені самовбивчі дії;

• поведінка суїцидентів із тривалим і сталим прагненням до смерті; коротким, але рецидивним ставленням, що час від часу повторюється; миттєвим, імпульсивним, рецидивним ставленням до смерті;

• непрямий, напів навмисний, напів переднавмисний суїциди, суїцидальний еквівалент, незавершений суїцид, пара суїцид;

• можливий суїцид, суїцидна гра, провокація агресії на себе;

• серйозний та несерйозний суїциди;

• суїцидні феномени;

б) форми суїцидальної поведінки:

• внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри;

• зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суїциди;

в) егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв'язків особистості із суспільством;

г) альтруїстичний суїцид, який відбувається у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (японські пілоти-камікадзе, релігійні фанатики тощо);

ґ) анемічний суїцид, який виникає внаслідок виснаження;

д) суїцид, спровокований засобами масової інформації;

е) суїцид, спричинений депресією.

Деякі психологи пов'язують ризик суїциду з інстинктом аутоагресії        (на відміну від інстинкту агресії), що у підлітковому віці виявляється в:

• аутодеструкції - неусвідомленій реалізації наміру завдати шкоди фізичному і психічному здоров'ю (ризикована поведінка, екстремальні види спорту);

• різноманітних формах само травми (само порізи, само обпалювання);

• суїцидальних еквівалентах (зловживання алкоголем, наркоманія, викликані бажанням забутися, втекти від неприємностей);

• суїцид – як крайній прояв аутоагресії.

У нормі у людини прояви цих інстинктів не тільки врівноважені, але і пригнічені вихованням, однак людина у граничних ситуаціях може виявляти їх, наближаючись до суїциду.

У листі Міністерства народної освіти України № 1/9-241 від 27.06.2001 р. «Про профілактику суїцидальної поведінки серед дітей та підлітків» вказується, що «характерними для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачати справжні наслідки своїх учинків». Значна частина підлітків відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках із дорослими та однолітками.

Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні зі згаданими рисами породжує відчуття безвиході, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та са­мотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може призвести до суїциду дитини або підлітка.

Можна визначити такі фактори ризику для тих, у кого є схильність до суїциду:

• сімейні проблеми;

• попередні спроби самогубства;

• суїцидальні загрози (прямі й замасковані);

• суїциди чи суїцидальні спроби у родині;

• алкоголізм;

• вживання наркотиків і токсичних препаратів;

• афективні розлади (особливо — важкі депресії);

• хронічні або невиліковні захворювання;

• тяжкі втрати (наприклад, смерть близької людини).

До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та молоді, належать:

• серйозні проблеми у сім'ї;

• відсутність контакту з однолітками;

• смерть коханої або значущої людини;

• розрив стосунків з коханою людиною;

• міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;

• проблеми з дисципліною або законом;

• тиск групи однолітків, передусім пов'язаний із наслідуванням само ушкоджувальної поведінки інших;

• тривале перебування у ролі жертви або «цапа відбувайла»;

• розчарування оцінками у закладі освіти, невдачі у навчанні;

• високі вимоги до підсумкових результатів навчальної діяльності (іспитів);

• проблеми із працевлаштуванням і скрутне економічне становище, фінансові проблеми;

• небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);

• зараження СНІДом або хворобами, що передаються ста­тевим шляхом;

• серйозні тілесні недуги;

• надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, які впливають на суїцидальність підлітків і юнаків, то до них належать:

• психічні відхилення у батьків, особливо афективні (депресії та інші душевні захворювання);

• зловживання алкоголем, наркоманія або інші види антисуспільної поведінки у сім'ї;

• сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім'ї;

• насилля у сім'ї (особливо фізичне і сексуальне);

• брак батьківської уваги і турботи, погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

• часті сварки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;

• розлучення батьків, ситуації, коли один із батьків йде з родини або помирає;

• часті переїзди, зміна місця проживання сім'ї;

• надто низькі або високі очікування батьків щодо дітей;

• надмірна авторитарність батьків;

• брак у батьків часу й уваги до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу довколиш­ньої дійсності.

Мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути:

• бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

• втеча від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.

• втрата близької, коханої людини;

• конфлікти з батьками, однолітками;

• неможливість бути зрозумілим, почутим;

• переживання, образи;

• почуття помсти, протесту, загрози;

• почуття провини, сорому, невдоволення собою;

• ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагіт­ність;

• самотність, відчуженість;

• страх покарання батьками;

• шкільні проблеми.

Це лише загальні мотиви, а конкретні у кожній ситуації можуть бути настільки різними, що їх важко перелічити.

Деякі з цих ознак мають «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи у житті юної людини. Але психологу, соціальному педагогу, вчителю і вихователю ніколи не слід забувати про «суїцидальну тему» при появі цих ознак. Для уточнення висновку про наявність суїцидальної загрози доцільно використовувати спеціальні психодіагностичні засоби – карти, опитувальники, тести.

Основними складовими суїцидальної поведінки як динамічного процесу є:

I.Етап суїцидальних тенденцій. Вони є прямими або непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, утраті її змісту або небажання жити. Суїцидальні тенденції виявляються в думках, намірах, почуттях або погрозах. На цьому етапі здійснюється превенція суїциду,тобто його запобігання на підставі знання психологічних або соціальних провісників

II.Етап суїцидальних дій. Він починається, коли тенденції переходять у конкретні вчинки. Під суїцидальної спробою розуміється свідоме прагнення позбавити себе життя, що з незалежних від людини обставин (своєчасне надання допомоги, успішна реанімація і т.п.) не було доведено до кінця.Самоушкодження, які безпосередньо не ведуть до самознищення, мають демонстративний характер і спрямовані на здійснення морального тиску з метою отримання певної вигоди, називаються пара суїцидом.

III.Етап пост суїцидальної кризи. Він продовжується від моменту здійснення суїцидної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій, що іноді характеризуються циклічністю прояву. Цей етап охоплює стан психічної кризи суїцидента, ознаки якого (соматичні, психічні або психопатологічні) і їхня виразність можуть бути різними.На цьому етапі здійснюються поственція і вторинна превенція суїцидальної поведінки. Поственція є системою мір, спрямованих на подолання психічної кризи адресованих не лише суїциденту, але і його оточенню. Вторинна превенція полягає в попередженні повторних суїцидальних спроб.

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити 3 фази:

1. Фаза обдумування, викликана свідомими думками про здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ сім'ї, роздає цінні для нього речі, змінює свої стосунки з оточенням, стає агресивним. Стає інакшим і зовнішній вигляд: підліток перестає дбати про себе, може змінитися його вага (пов'язано з переїданням або анорексією), через зниження уваги з ним може трапитися нещасний випадок.

2. Фаза амбівалентності, яка настає за умов появи додаткових стресових факторів, – тоді підліток може висловлювати конк­ретні погрози або наміри суїциду комусь із найближчого ото­чення, але цей «крик про допомогу» не завжди буває почутим. Однак саме на цьому етапі підлітку ще можна допомогти.

3. Якщо ж цього не трапиться, то настає фаза суїцидальної спроби. Вона минає дуже швидко – для підлітків характерна швидка друга фаза і перехід до третьої.

Як вказує В. Силяхіна, більшість суїцидальних підлітків (до 70 %) обмірковує і здійснює суїцид упродовж 1-2 тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому інколи тривалість усіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше 1 години. Звісно, це вимагає від оточення, особливо від психологів і лікарів, оперативних дій, надання адекватної допомоги таким підліткам.

Науковці виділяють чотири типи пост суїцидальних станів:

1.Критичний - конфлікт утратив актуальність, суїцидальні тенденції відсутні. Наявне характерне почуття сорому за суїцидальну спробу, страх перед можливим смертельним результатом. Рецидив маловірогідний.

2.Маніпулятивний - актуальність конфлікту зменшилась, проте відбулось це за рахунок впливу суїцидальної дії. Суїцидальних тенденцій пост суїциду немає. Характерне легке почуття сорому, страх смерті. Висока вірогідність того, що в майбутньому при вирішенні конфліктів суїцидент буде застосовувати цей спосіб скоріше демонстративного характеру з метою шантажу.

3.Аналітичний - конфлікт актуальний, проте суїцидальні тенденції відсутні. Характерним є каяття за замах. Учень буде шукати способи вирішення конфлікту, якщо не знайде – можливий рецидив, але вже із більш високою вірогідністю летальних наслідків.

4. Суїцидально-фіксований - конфлікт залишається актуальним, причому характерним є збереження суїцидальних тенденцій. Ставлення до суїциду позитивне. Це найнебезпечніший тип, при якому необхідна тісна взаємодія з суїцидентом та жорсткий контроль.

Таким чином, у центрі уваги працівників психологічної служби має бути кризова ситуація, конфлікт, який провокує суїцид. Тому, окрім соціально-психологічного супроводу суїцидента та його оточення, необхідним є повернення до джерела проблемного поля та відпрацювання стратегій виходу з кризової ситуації. Важливо розуміти, що якби проблеми вирішувались раніше – спроби суїциду могло б і не бути.

Соціальне оточення суїцидента, як правило, вирізняється тим, що кожен відчуває провину, вважаючи, що не почув заклику про допомогу, не зміг запобігти суїциду. У випадку завершеного суїциду організувати системну групову роботу (40-годин) з класом, де навчалася дитина, для уникнення ефекту Вертера – наслідування суїцидальної поведінки у проблемних ситуаціях.

Правила роботи з підлітками, друг чи подругаякого здійснили самогубство (Є. Гроллман)

1. Не обманювати, говорити правду. Одна з найбільш серйозних проблем молоді полягає у відсутності знань про суїциди через прагнення дорослих до збереження таємниці «в інтересах дітей». Однак викривлення реальності може на довгий час закріпити в підлітка, який знаходиться у депресивному стані через те, що сталось, стан пригнічення. Тому необхідно в доступній формі надати учням закладу, де відбувся суїцид, прості та зрозумілі відомості про випадок з урахуванням їхнього віку та рівня розвитку. Особливо важливим є те, щоб друзі самогубці отримали інформацію про обставини смерті від педагогів, а не від приятелів, сусідів чи преси.

2. Дати можливість говорити про загиблого та згадувати не тільки про трагедію, яка відбулася, але і про щасливі часи та моменти, проведені з ним.

3. Обговорення інтимних причин та мотивів суїциду слід проводити вибірково- дати можливість виразити емоції. Гнів, відчай, протест властиві не тільки дорослим, а й дітям, які мають право на відкрите виявлення почуттів. Разом з тим необхідно звернути особливу увагу на почуття провини, яке виникає у підлітків, запевнюючи їх в непричетності до самогубства і в тому, що вони зробили все можливе для його попередження.

4. Долати фаталістичні настрої, обговорюючи конструктивні шляхи подолання можливих конфліктів. Важливо запевнити дітей, що суїцид не є єдиним способом виходу із складної ситуації.

Важливо продовжувати роботу з друзями, однокласниками суїцидента протягом усього терміну, поки вони будуть потребувати допомоги, підтримуючи в них надію на майбутнє.

ЯК ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ ТА ОТОЧЕННЮ

СХИЛЬНОЇ ДО СУЇЦИДУ ДИТИНИ

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають призвести до піднесення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.

Для підвищення самооцінки спеціалісти В. Розанов, О. Моховіков, Р. Стиліха пропонують доцільно застосовувати такі заходи:

• завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині — це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан;

• не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

• демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

• сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є — не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

• підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судить її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

• слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися так.

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите,чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв'язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути дитину.

5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.

6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не пере­творюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні розпитування.

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте її сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона може так вчинити сама.

10.Дайте синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.

11.Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися безпорадним і дурним, але вам, на щастя, найчастіше і не слід приймати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її - ваш син або донька врятуються самі, варто тільки довіряти їм.

12. І останнє - якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!

У випадку, якщо існує реальний суїцидальний ризик або вже відбулася спроба, суїцидологи радять батькам таке:

1. Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування.

2. Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас - перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов'язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.

3. Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація - жести, доторки тощо.

4. Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам'ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м'якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.

За статистикою, в середньому батьки за час навчання своєї дитини в школі відвідують приблизно 40 батьківських зборів і проводять на них близько 80 годин свого життя. Для того щоб батьківські збори пройшли цікаво та ефективно як для батьків, так і для класного керівника, необхідно враховувати ряд психологічних аспектів його підготовки, організації та проведення.

Батьківські збори є необхідним елементом шкільного життя і важливим інструментом в роботі шкільного вчителя. Вчителі та батьки впливають на розвиток, навчання і виховання дітей, тому необхідно їх взаємодія, формою якої є батьківські збори.

Головне завдання батьківських зборів - спільно з батьками знайти вирішення виникаючих проблем у вихованні та навчанні дітей. Крім цього, батьківські збори можуть використовуватися для того, щоб підвищити педагогічну культуру батьків, стимулювати їх участь в житті класу, відповідальність за виховання своїх дітей.

Перш ніж почати підготовку до батьківських зборів педагогу корисно згадати про те, навіщо батьки відвідують батьківські збори. Як правило, вони роблять це з наступних причин.

По-перше, батьки бажають отримати від педагогів і адміністрації інформацію про свою дитину, її навчальні успіхи і поведінку. Психологічно за цим часто криється неусвідомлене бажання батьків переконатися, що їхня дитина не гірше інших дітей.

По-друге, на батьківських зборах батьки можуть отримати конкретні рекомендації про те, на що слід звернути увагу, що важливо відстежити і проконтролювати в навчальній і позанавчальної діяльності дитини.

По-третє, батькам важливо дізнатися і сформувати своє власне враження про тих людей, з якими дитина взаємодіє в установі.

По-четверте, в ході зборів проходить обговорення з педагогами та адміністрацією різних конфліктних ситуацій.

Безумовно, батьківські збори є також формою продуктивного спілкування батьків між собою для знайомства, обміну інформацією, вирішення спільних проблем учнів і т.д.

Розуміння і врахування цих факторів дозволить педагогу успішно підготуватися і грамотно вибудувати структуру батьківських зборів.

Підготовка батьківських зборів передбачає визначення його теми і прийняття рішення про те, кого слід запросити на збори (представників адміністрації, вчителів, шкільного психолога, гостей).

Вибір теми батьківських зборів слід пов'язати з цілями поточної діяльності класу, особливостями протікання процесів навчання і виховання, напрямками побудови взаємин школи і родини.

Теми батьківських зборів можна визначити заздалегідь на більш тривалий період (рік і більше), проте в цьому випадку вчителю доцільно узгодити їх з батьками учнів.

Слід пам'ятати про те, що розмова на батьківських зборах не може бути обмежений розглядом лише навчальних справ школярів, тому педагогу потрібно врахувати більш широкий спектр питань, які зачіпають різні аспекти інтелектуального, духовно-морального та фізичного розвитку дітей.

Порядок чергових зборів в більшості випадків визначається вчителем спільно з батьками або з урахуванням їх думок, інакше відвертого зацікавленого розмови з боку батьків на самих зборах може не вийти.

Вибір теми і питань для обговорення на батьківських зборах дуже важливий. З точки зору психології вчителю краще визначити одну найбільш важливу проблему, що стосується учнів класу, і на її обговоренні побудувати розмову з батьками.

В якості основних напрямків, за якими можна визначити конкретну тему, учителем можуть бути обрані наступні:

• підведення підсумків спільної діяльності педагогів, учнів і батьків за півріччя або навчальний рік;

• підвищення педагогічної культури батьків, поповнення їх знань з певних питань виховання дитини в сім'ї та школі;

• демонстрація і аналіз навчальних досягнень учнів класу, визначення їх потенційних можливостей;

• пропаганда досвіду успішного сімейного виховання, профілактика невірних дій по відношенню до дітей з боку батьків.

Напередодні зборів класному керівнику доцільно провести співбесіду з іншими вчителями класу. Метою такої зустрічі може стати обговорення навчальних досягнень і особливостей поведінки учнів на уроках. Отриману інформацію в подальшому можна використовувати для аналізу та узагальнення практики участі школярів в освітньому процесі.

Слід також визначити організаційну форму батьківських зборів: традиційне зібрання, круглий стіл, конференція, активна дискусія та ін. Застосування практичних форм батьківських зборів дозволить педагогу урізноманітнити способи організації розумової і практичної діяльності батьків, активніше залучити їх до обговорення поставлених питань.

Незважаючи на те що порядок батьківських зборів розробляється самостійно педагогом і носить творчий характер, необхідно, щоб вона включала в себе наступні складові частини.

1. Вступне слово класного керівника

На даному етапі класний керівник повинен озвучити порядку денного зборів, визначити його цілі і завдання, познайомити з порядком спільної роботи його учасників, уявити запрошених на збори, підкреслити актуальність обговорюваних питань. Це повідомлення має бути нетривалим, але одночасно містити достатню інформацію для формування у батьків уявлення про цілі, завдання і організаційних моментах проведеного зборів. Важливо з перших хвилин зборів мобілізувати, зацікавити і підготувати батьків до активної участі в ньому.

2. Аналіз навчальних досягнень учнів

У цій частині батьківських зборів класний керівник повинен розповісти батькам про загальні результати навчальної діяльності класу. На самому початку йому варто попередити батьків, що відповіді на конкретні питання про успішність саме їх дитини вони отримають окремо, в рамках персональної зустрічі. В ході знайомства учасників батьківських зборів з думкою вчителів слід пам'ятати про підвищену тривожність батьків, тому, передаючи ті чи інші судження, потрібно відмовитися від суб'єктивних оцінок. Розмову потрібно вести не стільки про оцінки, скільки про якість знань учнів.

3. Ознайомлення батьків зі станом емоційного клімату в класі

Класний керівник на цьому етапі аналізує поведінку хлопців в значущих для них ситуаціях (на уроках, на перервах, у їдальні, на екскурсіях і т.д.). Темою розмови можуть бути і взаємини, і мова, і зовнішній вигляд учнів, і інші актуальні питання, пов'язані з поведінкою дітей. Батьки, так само як і педагоги, повинні розуміти значення школи як інституту спілкування, в якому дитина отримує цінний досвід взаємодії з іншими людьми. Ця мета не менш важлива, ніж навчання сумі наукових знань. Вчителю слід бути гранично делікатним, уникати негативних оцінок на адресу конкретного учня, а тим більше з батьків.

4. Психолого-педагогічна освіта

Цей компонент батьківських зборів не потрібно виділяти в окремий пункт порядку денного зборів, він повинен бути природним чином включений в структуру інших його складових. Класному керівнику доцільно запропонувати батькам інформацію про новинки педагогічної літератури, про цікаві виставках, фільмах, які вони можуть відвідати разом з дитиною. Для висвітлення окремих питань має сенс запрошувати на збори педагога-психолога, соціального педагога, інших фахівців. В цьому плані батьківські збори - прекрасна можливість розповісти про зміст роботи цих фахівців і налагодити їх контакт з батьками.

5. Обговорення організаційних питань (екскурсії, класні вечори, і т.д.)

Обговорення складається зі звіту про проведену роботу та інформації про майбутні справах.

6. Особисті бесіди з батьками.

На цьому етапі особливим об'єктом уваги вчителя повинні стати батьки дітей, що мають проблеми в навчанні і розвитку. Складність полягає в тому, що дуже часто ці батьки, побоюючись критики, уникають батьківських зборів, і класний керівник повинен прагнути забезпечити їм почуття безпеки, дати зрозуміти, що їх не засуджують, а прагнуть допомогти. Збори повинні просвіщати батьків, а не констатувати помилки і невдачі їх дітей у навчанні. З точки зору психолога, дуже ефективна тактика приєднання, яка починається словами: «Я вас розумію!». Однак це не означає, що батьки інших дітей повинні бути обділені увагою. Бажано, щоб класний керівник знав, що сказати кожному з них.

Для організації спілкування з батьками важливо знайти оптимальний варіант поведінки, який створить атмосферу взаєморозуміння і поваги. В цьому випадку батьківські збори буде найбільш ефективним способом взаємодії педагогів і батьків.

В ході проведення батьківських зборів педагог повинен враховувати психологічні особливості та стереотипи окремих батьків, в силу яких вони можуть проявляти недовіру, напруженість і навіть агресію.

Так, наприклад, деякі батьки дотримуються думки, що школа повинна компенсувати брак уваги, виховання і часу, яке їм не вдається приділяти своїм дітям. А це, в свою чергу, може привести до невиправдано завищених вимог з боку батьків по відношенню до класного керівника. Завдання вчителя в такій ситуації - подолати внутрішній опір батьків і сформувати мотивацію до спільної діяльності.

При взаємодії необхідно враховувати нагальні завдання, які мають місце в сім'ї і проявляються в школі. Важливо пам'ятати, що учасників зборів не потрібно піддавати оцінці, їх потрібно направляти, а не тиснути на них або, що ще гірше, засуджувати.

З огляду на, що батьківські збори - одна з форм соціально-психологічної взаємодії школи та батьків, можна дати кілька дієвих порад класному керівнику по підвищенню його ефективності.

Перед зустріччю з батьками педагогу необхідно зняти власну напругу, бути спокійним і зібраним. Це допоможе створити в ході зборів добрі, довірчі відносини з батьками.

На проведення батьківських зборів слід відвести не більше півтори години. По-перше, це той період, протягом якого батьки здатні адекватно сприймати інформацію, брати активну участь в обговоренні тих чи інших питань. По-друге, слід берегти особистий час людей, запрошених на збори. Тому для педагога доречним буде встановити регламент і суворо стежити за його дотриманням. Перед початком батьківських зборів педагогу слід оголосити ті питання, які він планує обговорити з батьками.

З точки зору психології починати розмову треба з позитивного, потім говорити про негативний, а завершувати розмову доцільно пропозиціями на майбутнє. Про погане потрібно говорити в загальному, не називаючи прізвищ. У поганих учнів вчителю потрібно знайти гарне і похвалити їх за щось при всіх. Про хороше можна говорити при всіх, про недоліки - індивідуально з кожним з батьків.

Розмовляти з батьками слід спокійно і доброзичливо. Важливо, щоб батьки всіх учнів - і благополучних, і дітей групи ризику - пішли зі зборів з вірою у свою дитину. Під час обговорення проблемних питань вчитель може спиратися на життєвий і педагогічний досвід найбільш авторитетних батьків.

Спілкуватися потрібно зрозумілою батькам мовою, без вживання спеціальної термінології. За допомогою мови, інтонацій, жестів та інших засобів необхідно дати батькам відчути повагу і увагу педагога до них.

Педагогу слід відмовитися від повчань, нотацій, зарозумілості. Бесіду слід будувати виходячи з співпраці обох сторін: спробувати зрозуміти батьків, правильно визначити хвилюючі їх питання. Потрібно прагнути переконати батьків в тому, що у школи та сім'ї одні й ті ж загальні завдання.

Необхідно також дотримуватися конфіденційності інформації (все, що відбувається на зборах, не повинно виноситися за його межі).

Результатом спільної роботи на батьківських зборах повинна стати впевненість батьків в тому, що у вихованні дітей вони завжди можуть розраховувати на підтримку класного керівника і допомогу інших учителів школи.

Класному керівнику, організуючим батьківські збори, не слід засуджувати за неявку відсутніх батьків, порівнювати успіхи окремих учнів і різних класів, давати негативну оцінку всьому класу.

Педагог не повинен забувати, що головними показниками ефективності батьківських зборів є активна участь батьків, обговорення поставлених питань, обмін досвідом, відповіді на питання, поради та рекомендації.

Підведення підсумків зборів проходить на самих зборах. Необхідно зробити висновки, сформулювати необхідні рішення, дати інформацію про підготовку до наступного зібрання. Важливо з'ясувати ставлення батьків до проведеного зборам - для цього можна підготувати опитувальні листи для запису їх оцінок і побажань, які згодом стануть предметом роздумів для класного керівника. Дійсно, для вчителя важливо не тільки збори, але і його результати, оскільки їх аналіз дозволить скорегувати педагогічну роботу з учнями, вибудувати подальші відносини з батьками, поліпшить розуміння проблем обох сторін.

З точки зору психолога, формування у батьків установки на подальшу тісну співпрацю зі школою відбувається успішніше, якщо в кінці зборів класний керівник подякує батьків за успіхи у вихованні дітей, відзначить тих з них, хто брав активну участь у підготовці зборів і ділився на ньому досвідом сімейного виховання.

Дуже важливо, щоб заключна частина зборів стала прологом до подальшої спільної роботи педагога і батьків за рішенням завдань, виявлених в ході обговорення.

Батьківські збори є досить ефективною формою зворотного зв'язку з батьками, заснованої на спільності їх інтересів і переживань, що стосуються їхніх дітей. Тому грамотно організоване і проведене батьківські збори дає можливість не тільки вирішити певні питання, пов'язані з навчанням дітей, але і допомагає вчителю будувати довгострокове взаємодія з батьками і бути впевненим в тому, що найбільш важливі завдання стануть предметом колективного розгляду і будуть своєчасно вирішені.

Директору ЗОШ №____                                                         _______________________________

_________________________________

(від кого)

_________________________________

(П.І.Б.)

_________________________________

(де мешкає)

заява.

Я, ______________________, прошу надати моїй дитині, ______________________, учню (учениці) ____ класу, необхідну психологічну допомогу з проблеми __________________________________________________________________________________________________

Контакт. тел. батьків ______________________

Советы психолога родителям первоклассников

Поступление в школу – это начало нового этапа в жизни ребёнка, вхождение его в мир знаний, новых прав и обязанностей, сложных и разнообразных взаимоотношений с взрослыми и сверстниками.

У вас событие – ваш ребёнок впервые переступит порог школы. Как он будет усваивать знания, понравится ли ему быть учеником, как сложатся взаимоотношения с учителем, одноклассниками? Эти тревоги одолевают всех родителей, даже если в школу идет уже второй, третий или пятый ребёнок.

Это естественно, поскольку каждый маленький человек – неповторим, у него свой внутренний мир, свои интересы, свои способности и возможности. И главная задача родителей совместно с педагогами так все организовать, чтобы ребёнок с удовольствием посещал школу, познавал окружающий мир и, конечно, хорошо учился.

Как должны вести себя взрослые, чтобы добиться этого? Необходима заинтересованность в успехах, в школьных делах маленького ученика. Он должен чувствовать, что родителям, дедушкам и бабушкам очень важно и интересно знать, что происходило в школе, что нового (по каждому предмету в отдельности) узнал он сегодня. Желательно поддерживать интерес к учёбе, перенося новые знания ребёнка на повседневную жизнь (использовать навык счёта, чтобы посчитать, сколько птиц село на ветку или сколько красных машин стоит у дома, навык чтения – чтобы прочитать вывеску или название новой книжки, купленной мамой).

И, конечно, необходимо поощрять каждое маленькое и большое достижение вашего малыша. Дело в том, что особенно в возрасте 6-10 лет дети ориентированы на реакцию взрослых. Они очень чутко отзываются на похвалу или порицание родителей, учителя, стараются привлечь к себе внимание, почувствовать себя нужными, любимыми и хорошими. Поэтому для пап и мам, бабушек и дедушек это реальный рычаг для поддержания и повышения интереса к школе и обучению.

Чтобы кроме внешних атрибутов школьной жизни (портфель, тетради, учебники и т.п.) появилось внутреннее ощущение перехода в новое качество «ученик», необходимо отношение взрослых к поступлению в школу как к ответственному, серьёзному шагу ребёнка («Ты теперь ученик, большой мальчик, у тебя новые, серьёзные обязанности»). Конечно, ваш ребенок будет продолжать играть и в куклы, и в машинки, но нужно давать установку на «взросление». А это не только новые обязанности, но и новые возможности, более сложные поручения и определённая самостоятельность. Контроль необходим, но всё же постарайтесь дать возможность вашему первокласснику «подрасти» в своём мироощущении, почувствовать себя старше.

У каждой личности должно быть своё пространство. Если у ребёнка нет своей комнаты, нужно организовать рабочее место.

Пожалуйста, дорогие родители, не переусердствуйте в выполнении дополнительных занятий дома. Дети в возрасте 6-7 лет должны заниматься не более получаса, далее нужно делать перерыв не менее 15 минут. Количество не всегда переходит в качество! Кроме того, длительным написанием палочек и крючков можно надолго отбить охоту к учёбе.

Психологу школы № ________________

___________________________________

От ________________________________

                                                           ________________20___г.

                        Заявка                                   

            Прошу направить ученика(цу)______________________ класса «______»

на индивидуальное психологическое консультирование по следующим причинам:

1.Трудности в обучении, вызванные его (её) личностными или познавательными особенностями:______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2.Нарушение социальных норм и правил поведения в школе, мешающие самому ребёнку и окружающим:__________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________

3.Трудности в общении со сверстниками и взрослыми:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4.Другое________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Подпись_________________

Психологу школы №­­­­­­_____________

_____________________________________

От __________________________________

                                                           ________________20___г.

                        Заявка                                   

            Прошу направить ученика(цу)______________________ класса «______»

на индивидуальное психологическое консультирование по следующим причинам:

1.Трудности в обучении, вызванные его (её) личностными или познавательными особенностями:______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2.Нарушение социальных норм и правил поведения в школе, мешающие самому ребёнку и окружающим:__________________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

______________________________________________

3.Трудности в общении со сверстниками и взрослыми:__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4.Другое________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Подпись_________________

Рекомендации психолога    12 советов по самовоспитанию

1. Переживай свои ошибки легко.
И не пили себя понапрасну - время назад не повернуть. Лучше проанализируй сделанное. Фокусируйся не на самой ошибке, а на том, как ее исправить и не повторить в будущем. Кроме того, случившееся можно рассматривать как новый поворот в жизни и использовать его со всеми вытекающими последствиями.

2. Когда все плохо, думай о хорошем.
Хотя бы назло всему враждебному окружающему миру. В конце концов, во всем можно найти положительные стороны.

3. Пиши списки.
Не список, а именно списки того, что тебе надо сделать - завтра, в выходные,   на следующей неделе, в будущем месяце, - и сокращай их по мере выполнения задуманного. Психологи считают, что составление нескольких списков помогает избежать чувство вины перед собой за несделанное, потому что список перестает быть самоцелью.

4. Проанализируй, на что ты зря тратишь время.
И не трать его. Например, не болтай с подругой по телефону в рабочее время, а затащи ее вечером в тренажерный зал или бассейн (кстати, для здоровья полезно).

5. Решив что-то, исполняй.
Например, ты решила не есть сладкое. Стало быть надо его не есть. Скажи себе, что это не очередной истеричный порыв, а вполне продуманное решение. И не пробегай с закрытыми глазами мимо кондитерских палаток, а наоборот, надолго останавливайся перед ними, представляя, в какую омерзительную калорийную массу превращаются все эти пирожные в твоем желудке.

6. Не откладывай на завтра то, что можно сделать сегодня.
Жизнь состоит из деталей. Так что старайся не копить невыполненные маленькие дела просто потому, что они кажутся тебе скучными. Делай их потихоньку, и тогда ты сможешь спокойно провести выходной день в постели с любимым, а не за написанием реферата, стиркой или деловыми звонками.

7. Имей представление о своем будущем.
Речь идет не о маниакальном планировании и разбивании жизни на пятилетки - случай может нарушить все планы. Но чем четче цели, тем выше вероятность их выполнения.

8. Коллекционируй цели.
Имеется в виду, что их у тебя должно быть несколько. Возьми листок бумаги и напиши под словами "я хочу" все, что ты действительно хочешь заполучить в этой жизни. Пусть у тебя лучше будет несколько маленьких целей, чем большая, но одна. Потому что, во-первых, ты можешь ее не достигнуть - и тогда провал надолго выбьет тебя из колеи, а во-вторых, ты можешь ее достигнуть - и тогда тебе будет нечем заполнить образовавшуюся пустоту. А когда целей несколько, то, потихоньку выполняя их, ты постоянно движешься вперед и радуешься своим успехам.

9. Установи свою собственную "высокую планку".
И регулярно говори себе, что не смиришься с меньшим, чем самое лучшее. Даже в мелочах. Например, ты видишь, что маникюрша безбожно уродует твои ногти. Так вот, вместо того чтобы обреченно молчать, объяви ей, что тебе не нравится ее работа и отправляешься к другому мастеру. Потому что маникюр делается не для того, чтобы потом стыдливо поджимать обезображенные ногти.

10. Продумывайте свои поступки.
И не рискуйте понапрасну. В народе по этому поводу говорят: "Семь раз отмерь, один раз отрежь". И это касается всего, начиная с покупки одежды и заканчивая вступлением в брак. Поэтому, прежде чем что-то сделать, задай себе несколько вопросов:
* Если я завтра отложу это на один день, буду ли я завтра все еще хотеть этого?
* Допустим, я сделала это. Что я получу в худшем случае? А в лучшем?
* Что случится, если я ничего не сделаю?
* Действительно ли то, что я в результате выиграю, больше того, что я могу потерять?

11. Хочешь лучше жить - умей вертеться.
В том смысле, что если тебя не устраивает работа - ищи другую, короче говоря, Человек сам кузнец своего счастья.

12. Выделяй экстра-час каждый день.
Для того, чтобы обдумать свои ближайшие планы, составить новые списки, повычеркивать кое-что из старых и вообще поразмыслить над всем, что ты только что прочитала.
 

CОВЕТЫ РОДИТЕЛЯМ

Для родителей детей младшего возраста:

·         Старайтесь на новом месте поддерживать (воссоздать) привычный режим дня, например, приготовление еды, посещение школы, работа по дому, отход ко сну и т.п. Ваши дети должны принимать активное участие в ежедневных делах семьи.

·         Не старайтесь вносить изменения, например, вводить новые правила поведения или другие стандарты. Оставьте это “на потом”.

·         Спортивные упражнения и другие виды физической деятельности улучшат ваше самочувствие.

·         Убедитесь, что ваши дети полноценно отдыхают и спят.

·         Содействуйте активному участию детей в различных творческих и игровых занятиях (рисование, к примеру), советуйте им играться с другими детьми.

·         Старайтесь поддерживать контакты с родственниками и друзьями. Это успокоит и утешит не только вас, но и вашего ребенка.

·         Дети нуждаются в объятиях и ласке, чем больше телесных контактов, тем лучше. Это их успокаивает и придает уверенности.

·         Не оставляйте ребенка в одиночестве или с малознакомыми людьми.

·         Говорите о ваших  чувствах понятными для ребенка словами и побуждайте их делиться своими чувствами и мыслями.

·         Создайте у ребенка чувство контроля за собственной жизнью..Даже простые решения – например, выбор между двумя разными блюдами – позволит развить у ребенка чувство контроля над ситуацией, которое может быть утеряно. Это важно.

·         Защищайте детей от тревожных воспоминаний. Немедленно отреагируйте, если какое-то занятие вызывает у ребенка тревогу или беспокойство. К примеру, выключите телевизор, если изображение напоминает ребенку о пережитой травме или усиливает чувство страха и тревоги.

·         Как родители (попечители) вы – самые важные люди в жизни ребенка. Будьте терпеливыми и выдержанными и всегда помните, что ребенок раньше или позже, но вернется к нормальному состоянию, если создать для этого тихую обстановку в месте проживания и теплые родственные отношения.

Для родителей детей старшего возраста:

·         Старайтесь поддерживать привычный режим дня при переезде. Дети должны принимать активное участие в повседневных делах.

·         Заинтересуйте ребенка продолжать обучение любимому делу в спортивной секции (если это возможно)

·         Поддерживайте обычные семейные роли и функции. Например, не старайтесь переложить на ребенка дополнительные обязательств, и не ожидайте от него удовлетворения собственных эмоциональных потребностей. Не нагружайте ребенка несвойственной ему ролью – няньки для младших детей, например.

·         Убеждайте ребенка в том, что все окончилось, и что теперь вы в безопасности – но в том случае,если это действительно так. Иногда ситуация требует неоднократного повторения. Наберитесь терпения.

·         Прислушивайтесь к ребенку и принимайте его чувства и тревоги максимально серьезно.

·         Говорите. Расскажите ребенку о том, что произошло максимально понятным для него языком и в соответствии с уровнем его развития, при этом избегая страшных или трагических деталей. Если скрывать от ребенка правдивую информацию, даже руководствуясь самыми лучшими чувствами – заботой о ребенке, например, - он самостоятельно “заполнит белые пятна” в истории на основании собственного опыта, полученной где-то информации и собственного воображения.

·         Обговаривайте с ребенком то, как люди реагируют на стресс. Описывайте чувства и эмоции, которые целиком нормальны в сложившихся обстоятельствах и убедите ребенка, что со временем он будет чувствовать себя лучше.

·         Упражнения и другие виды спортивной деятельности улучшат самочувствие. Поддерживайте участие детей в спортивных и молодежных клубах. Убедите ребенка, что развлекаться и наслаждаться жизнью – это нормально.

·         Убедитесь, что ваши дети полноценно отдыхают и спят.

·         Предоставляйте детям достаточно времени для общения с родственниками и друзьями.

·         Хотя Ваш ребенок вырос и превратился в долговязого и нескладного подростка, он так же нуждается в ласке и любви, как и раньше. Обнимите и приласкайте его, при этом оберегая и помогая сохранять ему достоинство (подросток очень уязвим).

·         В общественной деятельности много дел, в которых может помочь ваш ребенок. Помощь другим очень полезна.

·         Говорите о ваших чувствах  и заинтересовывайте его делиться своими чувствами   и переживаниями. И тогда возможно переходный подростковый период не будет проходить сложно.

·         Создайте у ребенка ощущение контроля за собственной жизнью. Даже простые решения – такие как выбор между двумя вариантами дел на досуге – позволит развить у ребенка чувство контроля над ситуацией.

·         Постарайтесь понять вашего ребенка. Помните, что резкая смена настроения может быть способом ребенка реагировать на стрессовые события.

·         Хотя Ваш ребенок и вырос, он так же нуждается в ласке, как и раньше. Не стесняйтесь проявлять чувства.

·         Никогда не поздно изменить свое отношение к себе и к миру.

Советы составлены волонтером Кризисной психологической службы Элиной Ворожбиевой. В материалах использованы отдельные авторские техники и игры С. Ройз